Загадкова планета Нібіру

Планета Нібіру – найзагадковіше небесне тіло в сонячній системі. Астрономи до цих пір не прийшли до єдиної думки про місцезнаходження і параметри цієї таємничої планети. Ще Йоганн Кеплер в 1804 році припустив, що між Марсом і Юпітером повинно знаходитися якесь космічне тіло, Алексіс Бювар в 1821 році пояснив впливом невідомого об’єкта зміну траєкторії Урана, а Джозеф Брейді в 1972 році помітив відхилення в русі комети Галлея. Лише завдяки космічним дослідженням, вдалося сфотографувати (в інфрачервоному діапазоні) цю невидиму планету і уточнити її характеристики: за даними “Вояджеру” за орбітою Плутона знаходиться планета з періодом обігу більше 1000 років; радіус її орбіти в три рази перевищує відстань між Сіріусом і Сонцем, а маса в п’ять разів більше маси Землі.

Коли прилетить Нібіру

Нібіру

Набагато більше інформації про Нібіру надали історики, а, точніше, палеуфологі. У розвиток палеуфології, науки про свідоцтва і наслідки відвідування Землі інопланетянами в давнину, великий внесок вніс американський сходознавець Захарія Ситчин (Січін). Він розшифрував написи на знайдених в Африці вавилонських копіях шумерських табличок.

Сітчин дійшов висновку, що в зображуваній шумерами Сонячній системі, крім відомих, входила ще одна планета. Таке трактування зображень дозволило розшифрувати всі записи. Сітчин припустив, що священна вавилонська планета Мардук і є таємничєю Нібіру.

У 1976 році вийшла книга Сітчина «12 планета», в якій він, спираючись на оригінальний іудейський текст Старого Завіту, тексти аккадских («Енума Еліша») і шумерських міфів, а також на розшифровані написи на табличках, доводить існування Нібіру.

Згідно шумерської міфології планета Нібіру прибула в Сонячну систему після довгих космічних поневірянь, коли Землі ще не було й близько. Найстарішою і найбільшою планетою нашої системи в той час була Тіамат. З нею зіткнувся один із супутників Нібіру, розколов Тіамат навпіл. Одна половина розсипалася на уламки, сформувавши пояс астероїдів між Марсом і Юпітером, а друга змінила орбіту і наблизилася до Сонця. Ця друга половина і стала згодом Землею. За нею пішов найбільший супутник Тіамат, що став супутником Землі, Місяцем. Після зіткнення з Тіамат планета Нібіру залишилася в Сонячній системі і почала обертатися по витягнутій еліптичній орбіті навколо Сонця, роблячи одне коло за 3600 років.

«Планета перетину » (так перекладається слово Нібіру) отримала свою назву завдяки орбіті, що перетинає кілька орбіт інших планет Сонячної Системи. Орбіта Нібіру проходить через точку зіткнення з Тіамат, а напрямок її руху назад всім іншим планетам Сонячної системи.

Вторгнення Нібіру вплинуло і на долі інших планет. Так, в результаті зіткнення, Плутон перетворився з супутника в самостійну планету, Уран змінив градус нахилу на «лежачий», а супутник Нептуна, Тритон, почав рухатися по ретроградній орбіті.

На думку шумерів, Нібіру стала не тільки причиною виникнення Землі, а й основою зародження на ній життя. Згідно шумерським міфам Нібіру населяли розумні істоти, аннунаки («зійшли з небес на землю»), тривалість життя яких становила 360000 земних років, але на Нібіру була загрозлива екологічна обстановка, пов’язана з охолодженням планети через діри в озоновому шарі. Вчені аннунаків знайшли вихід: побудувати щит навколо планети. Для створення цього щита потрібно було золото, за яким була відправлена експедиція на Землю. Аннунаки почали будувати міста в районі сучасного Іраку. Видобуток золота був організований в одній з долин на південному сході Африки.

Шумери та Нібіру

Коли прилетить Нібіру

Шумери стверджують, що контактували з прибульцями. Аннунаків вони вважали богами, які створили за допомогою своїх глибоких знань в генетиці людську расу і подарували ій цивілізацію. Також люди отримали від них знання з багатьох наук, включаючи астрономію. Уран, Нептун і Плутон були відкриті після XIX століття, в той час як шумери 6000 років тому вже знали про їх існування. Шумери розташовували точною інформацією про сім супутників Сатурна, а також про форму та розміри Землі – ці та багато подібних фактів роблять шумерські міфи правдоподібними в очах учених сучасності.

Великий інтерес представляють також інтерпретації шумерських міфів про Нібіру в дослідженнях езотериків і тлумачів Біблії. Так, автори вавилонських текстів стверджують, що Нібіру проходила повз Юпітер під час свята Акиту і наблизилася до Марса в другому місяці року. До кінця року Нібіру «справила на Землі потоп». Але, відповідно до Старого Заповіту, перший день потопу – 17 день другого місяця (Бит.7: 11), а кінець – початок нового року (Бит.8:13). Дослідник Алан Елфорд називає точну дату цієї події: в 10 983 р. до н.е. Нібіру проходила між Землею і Венерою, тоді і стався, за результатами його розрахунків, потоп. У шостому розділі Біблії міститься згадка про «ніфілімів» («зійшли з небес»). Більшість дослідників сходяться на тому, що ніфіліми і аннунаки – одні й ті ж істоти.

Планета Нібіру

Нібіру та анунаки

Володимир Баранин, який проводив дослідження разом з Сітчиним, пов’язує символи на полях Уїлтшира (Англія), що з’явилися в липні 1990, з наближенням Нібіру найближчим часом. Він вважає ці символи попередженням. В.Баранін прогнозує зустріч нашої планети з Нібіру в 2158.

Дослідник-езотерик Девід Піннегар, який вивчав круги на полях в Лонгвуд Уоррен (США) влітку 1995 року, прийшов аналогічного висновку.
Деякі сучасні езотерики пов’язують швидке наближення Нібіру до Землі з такими співпадаючими за часом подіями: кінець епохи Риб і початок епохи Водолія, кінець астрономічного циклу (обертання Сонячної системи навколо Сиріуса), вхід Землі в фотонну смугу Світлої енергії.

З приводу характеру прийдешніх змін думки розходяться: частина езотериків вважає, нас чекає Армагеддон. Зрушаться полюса, результатом чого стане потоп; Нібіру притягне до неба воду з океанів, яка потім обрушиться на Землю; наша планета опиниться під шквалом метеоритних дощів – ось найпоширеніші припущення. Інші дослідники вважають, що відбудеться Квантовий стрибок і Великий Перехід Людства в Шосту расу й інший вимір. Після цього люди відновлять здатність до телепатії, цілительства, ясновидіння, збільшиться тривалість життя.

Однак не всі вчені поділяють переконання, що Нібіру і Мардук – просто різні назви однієї і тієї ж планети. В результаті власних досліджень історик-езотерик Олександр Філатов прийшов до висновку, що планети Мардук і Нібіру не мають нічого спільного. Мардук дійсно вторглася в Сонячну Систему, розколів Тіамат, половина якої згодом стала Землею.

Однак Нібіру тим часом вже перебувала у складі Сонячної системи, рухаючись по орбіті, близькій до сучасної земної. Орбіта Нібіру розгорнута таким чином, що перетинає шлях прямування Землі, звідси пішла назва «планета перетину». Коли на Нібіру почалися проблеми з екологією, аннунаки розпорошували земне золото у себе в атмосфері, щоб захистити планету. Останні дослідження в області нанотехнологій показують, що нанесення мікрошарів золотих частинок робить об’єкт невидимим. Сучасні астрономи не бачать Нібіру, тому що ця планета стала невидимою близько двох тисяч років тому.

Коли прилетить Нібіру

Планета Нібіру

При зближенні Землі і Нібіру остання впливає на електромагнітне поле нашої планети, що кожен раз стає причиною зсуву земної кори щодо ядра. Через це, стверджує Філатов, траплялися багато катаклізмів і незвичайні явища планетарного масштабу: події, описані в Біблії, коли Сонце знаходилося в зеніті близько доби; всесвітній потоп; море розступилося перед ізраїльтянами і т.д.
Філатов припускає, що 3600 років – це не період одного обороту Нібіру навколо Сонця, а тривалість декількох обертів, що складають єдиний цикл. Його дослідження підкріплені розрахунками та спираються на шумерські записи і на інші древні свідчення.

(Джерело: http://www.ezoezo.ru/nibiru-3139.html)

Сподобалася стаття? Поділіться нею з друзями!

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>