Зона 51

Bсі, хто читає світову фантастику, дивиться відеоматеріал кшталт «Секретних матеріалів», безумовно, чув про знамениту «Зону-51». Але, насправді, багато людей вважають її фантазією письменників і режисерів. Насправді за міфами, що часто створюються спецслужбами з метою дезінформації, ховається приголомшливо захоплююча істина.

Зона 51 прибульці

Зона 51

Що ж змусило Лазара вийти на багатомільйонну телевізійну аудиторію і на публіці повідати все це? Насамперед, каже він, страх за своє життя. Почалося з того, що він прийняв рішення показати дружині і своїм приятелям, хоча б здалеку, літаючі тарілки. Тричі вночі він доставляв «екскурсантів» з Лас-Вегаса в район «Зони-51», поки їх не заарештували на місці злочину. Хоча Лазар і його друзі формально нічого не порушили, розібралися з ними швидко. Вченої моментально звільнили з роботи, допитували із зброєю біля скроні, погрожували в’язницею, залякували, стріляючи по його машині… І Лазар порахував, що афішувати наявну у нього інформацію – єдиний метод уникнути фізичної розправи.

«Після його виступу на телебаченні влада заявила, що про Лазара знати нічого не знають. І насправді, журналістів вразило майже повна відсутність документів, що підтверджували, що Лазар, коли б то не було, існував. Люди його пам’ятали, але всі офіційні інстанції одностайно стверджували: ні, не народжувався, не вчився, не працював, не одружувався. «Воскрес» Лазар лише після того, як в Лос-Аламосі розшукали старий телефонний довідник з його службовим телефоном. Та ще дивом зберігся святий для американців і дуже серйозний документ – квитанція про сплату податків. З неї випливало, що в 1989 році Роберт Лазар дійсно отримував платню в розвідуправлінні ВМС США. І не просто в ВМС, а в штаті Невада, на військовому об’єкті E – 6722 з кодом «MAJ» (скорочене від Маджестик»).»

Заборонена зона

У центрі пустелі Невада далеко від цікавих очей розташований секретний об’єкт, що належить ВПС США. Цей об’єкт має безліч кодових назв: «Райське ранчо», «Уотертаунска ділянкя», «Зона-51», «Дримленд» і «Озеро Грум». Це, можливо, саме засекречене реально існуюче місце на Землі, яке бачив тільки обране коло людей з посадових осіб США. У «Зоні-51», на думку багатьох уфологів і вчених, знаходяться уламки літальних апаратів прибульців і їх тіла. Крім того, тут проводяться дослідження та випробування суперсучасних літальних апаратів і озброєння з використанням технологій прибульців.

До недавнього часу ця база була найбільшою таємницею американського уряду. Дорога, що веде до неї, завжди тиха й безлюдна. Протягом більше ста кілометрів людина не зустріне ні міста, ні населеного пункту, жодного вказівника. Лише поблизу бази починають потрапляти на очі величезні щити, застережливі «непроханих гостей» від подальшого просування, бо попереду – заборонена зона.

Проникнути в «Зону-51» непоміченим практично неможливо. На підходах до неї розміщено безліч замаскованих камер стеження, детекторів руху і тепловипромінювання. Вночі територію патрулюють чорні вертольоти з прожекторами без розпізнавальних знаків. Уфологам стало відомо, що основна будівля секретної бази має 14 підземних рівнів, але вони можуть тільки лише здогадуватися, які роботи ведуться під землею. На думку дослідників, крім авіаційних полігонів ВВС США в цьому місці розташовуються надсекретні підземні бази, на яких йде розробка нових типів літальних апаратів із застосуванням технологій НЛО. Як би не фантастично звучали ці слова, але існують численні свідки, які бачили в цих місцях дивні об’єкти, які здійснювали маневри і фігури вищого пілотажу зовсім недоступні земній техніці.

Секрети «Зони-51»

«Зона-51» була створена в 1955 році. Авіаконцерн «Локхід» вибрав це місце для випробувань свого надсекретного дітища – легендарного літака – шпигуна U-2. Місце якнайкраще підходило для подібних робіт: неживий «місячний» ландшафт на висоті 1500 метрів, абсолютно гладке п’ятикілометрове русло висохлого озера, відрізаного від зовнішнього світу високими гірськими хребтами. Польоти цивільних літаків заборонені у зв’язку з проведеними в цьому районі ядерних випробувань, повна відсутність місцевого населення – ідеальне місце для збереження секретів.

На початку 1977 року тут же, за десять років до офіційного оприлюднення, вперше підняли в повітря штурмовик – «невидимку» F-117A, розроблений за технологією «Стелс». Деякі з розробників – учасники програми «Стелс» – стверджують, що ідеї цієї технології, як і деякі інші, використані в літаках B-2 і F-117A, були, так би мовити, запозичені у НЛО. Так, фахівець з комп’ютерів Д.Тальяні прямо заявив, що він і його колеги знали про неземне походження ряду використовуваних матеріалів.

Наявні на сьогодні свідоцтва про таємничу «Зону-51» дозволяють скласти загальне уявлення про проведеня там особливо секретних роботах. Наприклад, під час навчань «Ред Флег» в 1977 році офіцер тактичної ескадрильї полковник Стівенс, намагаючись атакувати «ворожий» аеродром, без дозволу залетів у північну частину забороненої «Зони-51». Несподівано він побачив дивний диск діаметром близько 20 метрів. Негайно він отримав наказ перервати політ і приземлитися на аеродромі Нелліса. Після посадки льотчика перепровадили в бункер, де протягом двох діб піддавали безглуздим і виснажливим допитам. Випустили його лише після отримання підписки про нерозголошення побаченого. Полковника тут же перевели в іншу частину, і розповісти журналістам про те, що трапилося він ризикнув лише через кілька років.

База 51 сша

База 51 і НЛО

Деякий час тому американський фізик, Боб Лазар, котрий кілька років пропрацював на базі, розповів про секрети «Зони-51». «З грудня 1988 року по квітень 1989 року, – повідомив учений, – я працював над проектом, якому судилося стати самим секретним проектом в історії. Місцем моєї роботи була лабораторія, розташована в «Зоні-51». Об’єкт, на якому я працював, знаходився всередині гори. Його приховували дев’ять ангарних воріт, розташованих під ухилом в 60 градусів. Ворота мали маскувальне покриття під колір піску, так що фактура гори плавно переходила в фактуру пустельного грунту. Поки мене вводили в курс справи, я працював в одному невеликому приміщенні, де стояли стілець і стіл, на якому лежало приблизно 120 документів в блакитних папках. У цих документах містилась інформація, що в основному стосується інопланетян і інопланетних технологій. Крім документів тут знаходилися чорно-білі фотографії загиблих інопланетян, а також медичні висновки про їх розтини».

У «Зоні-51» Лазар займався питанням фізичних принципів устрою двигунів НЛО. Силова установка літаючої тарілки створює різні гравітаційні хвилі, які змінюють полі тяжіння. Зміна гравітаційного поля не означає лише зміну сил тяжіння – відштовхування. Відбувається, насамперед , викривлення простору. Такі спостережувані феномени НЛ , як миттєве зникнення, повороти під практично неможливими кутами, зміни форми і кольору, викликані саме зміною характеристик простору навколо НЛО. Лазар прийшов до висновку, що як джерело енергії НЛО використовується 115-й елемент періодичної таблиці Менделєєва. Однак сам механізм того, як даний елемент приводить у рух «тарілку», для вчених залишається не до кінця зрозумілим. На Землі цей надважкий елемент у чистому вигляді не існує, і наука поки що не може його отримати. Елементи з тризначними номерами створюються штучним шляхом в прискорювачах, але вони вкрай нестійкі і живуть частки секунди. Однак розрахунки вчених показали, що повинен існувати так званий «трансурановий острів стабільності», до якого можна віднести 114-й і 115-й елементи. Це означає, що вони можуть існувати, не розпадаючись відносно довгий час.

Зона 51

Зона 51 і прибульці

Проекти, в яких брав участь Лазар, йшли в рамках програми, започаткованої в 1979 році. У той рік між адміністрацією бази та прибульцями спалахнув конфлікт. За договором інопланетяни займали певну частину бази, проводячи з вченими спільні дослідження і передаючи їм свої технології. Одного разу, незважаючи на попередження прибульців, охорона занадто сильно стягнула своє кільце, окружавшее місце досліджень. Всі вони були вбиті. Прибуле підкріплення спіткала та ж доля. Усього загинуло 44 людини. Прибульці вбили також вченого, якого вони навчали, і покинули базу. Перед відльотом вони сказали, що ще повернуться і назвали дату свого повернення. Дата виглядає так – «1625 хх». Дві останні цифри невідомі, і у Лазара немає ніяких ідей з приводу того, що б це могло означати.

На базі залишилося обладнання і технології прибульців, які з тих пір вчені досліджували самостійно, намагаючись зрозуміти і відтворити їх в земних умовах. Деяких результатів вдалося досягти, вони лягли в основу революційних науково-технічних досягнень, особливо, у військовій області.

Істина десь там …

«Дивна» історія Роберта Лазара стала абсолютно зрозумілою після заяви, зробленою незадовго перед смертю Девідом Роузом, високопоставленим чиновником, який пропрацювали в ЦРУ практично все своє життя. Ось що він розповів: «Немає ніякого сенсу приховувати той факт, що наприкінці 40-х інопланетяни висадилися на планеті, і у нас з ними були налагоджені контакти. Я вважаю, що з початку 50-х років уряд США готує громадськість, намагаючись з’ясувати, як вона відреагує на прибульців і всю інопланетну проблематику в цілому. Уряд вважає, що якщо така інформація буде «видаватися» поступово, то громадськість сприйме її спокійніше, ніж якби вона була розкрита вся відразу. Наскільки мені відомо, між вищими ешелонами влади Сполучених Штатів і прибульцями було укладено угоду приблизно такого змісту: ми зберігаємо таємницю вашої присутності, ви ж обіцяєте не втручатися у справи земної спільноти, і, крім того, вам надається свобода дій у відведеному районі на території США. Район цей відомий як «Зона-51», або «Дримленд» в штаті Невада.

У березні 1955 була створена група координації і планування («Маджестик-12»), завданням якої була координація всіх секретних акцій, пов’язаних з проблемою прибульців. Очолив групу Нельсон Рокфеллер, який займав одночасно посаду спеціального консультанта при президентові з стратегії холодної війни. Головною причиною створення цієї групи було порушення інопланетянами домовленості про невтручання у справи землян. Покалічених в результаті дослідів інопланетян людей і тварин знаходили по всій території США. У листопаді 1955 наказом NSC-5412/2 в США було створено експертну групу з найвпливовіших осіб держави на чолі з головою Гордоном Діном і директором проекту Генрі Кіссінджером. Основним завданням експертної групи, керованої Кіссінджером, було з’ясування справжнього масштабу інопланетного присутності і діяльності прибульців на Землі.

Важливим результатом досліджень виявилося те, що інопланетяни використовують людей і тварин як джерела отримання залоз внутрішньої селекції, ферментів, гормональних секреций, крові, а також як піддослідних кроликів для страхітливих генетичних експериментів. Інопланетяни пояснили ці дії як необхідні для їх виживання. Вони заявили, що їх генетична структура зруйнована, і вони більш не можуть відтворювати собі подібних. Вони заявили, що, якщо не зможуть поліпшити свою генетичну структуру, їх раса незабаром припинить своє існування. Дослідники з «Зони-51 » сприйняли їх пояснення з підозрою. Оскільки зброя армії США було безсила проти прибульців, комітет «Маджестик-12» прийняв рішення продовжувати дружні дипломатичні відносини з ними до тих пір, поки ми не будемо в змозі розробити технологію, яка дозволила б нам кинути їм військовий виклик».

Зона 51, База 51

База 51

Інформація про «Зону-51», що просочилася в друк, викликала величезний інтерес, і любителі сенсацій потягнулися в цей забутий богом куточок Невади. І тут вони зіткнулися з парадоксальною ситуацією: незважаючи на офіційні заяви про відсутність якихось секретів, потрапити в цей район було неможливо. Цілодобові патрулі, ретельно охороняється обгороджена колючим дротом територія, письмові попередження, недвозначні погрози охоронців явно свідчили, що тут відбувається щось неординарне. Це порушило ще більшу цікавість.

Приховувати що проводяться на секретній базі випробування ставало все важче, оскільки з довколишніх гір «Зона-51» проглядалася дуже навіть непогано. Вихід був один – приватизувати ці гори. Представник ВПС по зв’язках з громадськістю підполковник Кеннон так пояснив цей крок: «ВВС США потребують цієї землі, щоб забезпечити нові технологічні розробки у військовій промисловості… Приплив цікавих за останні роки нерідко приводив до того, що випробувальні польоти відкладалися, переносилися або взагалі скасовувалися. Розширення території дозволить запобігти подальшій загрозу національній безпеці».

Конгрес послухав незламної логіці військових і дав згоду на розширення території бази. З 10 квітня 1995 гори, так що турбують секретні служби, стали частиною території «Зони-51». Перебував у ті роки при владі президент Клінтон сказав з цього приводу: «Для Сполучених Штатів має життєво важливе значення, щоб секретна інформація про цю базу не стала надбанням громадськості…»

Хроніки «Зони-51» як і раніше ведуться ЗМІ США і активно поповнюються відомостями на сайтах інтернету сьогодні.

(Джерело: http://uainfo.org/heading/world/140226-zona-51-samoe-zasekrechennoe-mesto-planety.html)

Сподобалася стаття? Поділіться нею з друзями!

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>