У 1964 році американський автор Вінсент Гаддіс вперше розповів світовій громадськості про Бермудський трикутник — район в Атлантичному океані, де часто відбуваються загадкові зникнення кораблів і літаків. Письменник довгий час вивчав трикутну площу між Бермудськими островами, Флоридою і Пуерто-Ріко, зібравши вражаючу статистику про всі повітряні і морські суда, які безслідно зникли тут.
Гаддіс мав рацію: за останнє сторіччя зловісний Бермудський трикутник поглинув близько сімдесяти п’яти літаків і кілька сотень кораблів. Було висунуто безліч теорій про те, що там відбувається. Люди науки припускали, що всьому виною можуть бути мілини, блукаючі хвилі, викиди метану або якесь джерело інфразвуку, що згубно впливає на психіку людини. Дослідники паранормальних явищ звинувачують у всьому інопланетян, портали в паралельні світи, морських чудовиськ тощо.
Бермудський трикутник відкриває свої таємниці?
Американські метеорологи заявили днями, що їм, можливо, вдалося розкрити таємницю цього згубного місця. Фахівці вважають, що причина зникнень судів криється в незрозумілих шестикутних хмарах, які періодично з’являються над Бермудським трикутником. Їх чудово видно на супутникових знімках, і експерти дивуються, як ніхто раніше не звернув увагу на цю аномалію. Вчені вже дали їй назву — «вітряні бомби».
Ці дивні хмари мають правильні шестикутні форми і трохи нагадують бджолині стільники. Звідки вони беруться і чому мають такий вигляд, поки невідомо. Ще більш незрозуміло те, що таємничі хмари підвласні вітру, швидкість яких перевищує часом двісті сімдесят кілометрів на годину. Стів Міллер, який працює в Університеті штату Колорадо і є одним з авторів дослідження, розповідає, що відстежити кордон такої хмари практично неможливо, як і спрогнозувати її появу.
Ці продукти конденсації водяної пари з’являються в атмосфері безсистемно і непередбачувано, причому в самих різних частинах «диявольського місця». Згідно нової теорії, саме ці формування топлять кораблі і скидають літаки в океан. Шестикутні хмари утворюються в результаті так званих мікровзривів і є по суті неймовірно інтенсивними потоками повітря. Обрушившись на воду, вони здатні піднімати хвилі висотою понад тринадцять метрів!
Американським ученим належить вивчити природу «вітряних бомб» і визначити, як їх можна уникнути. Крім того, виникає ще одне закономірне питання: чому такі рідкісні хмари утворюються тільки над сумнозвісним Бермудським трикутником? І нарешті, чому перед катастрофою жоден зниклий корабель або літак не подав сигнал лиха — просто миттєво зникали з радара і все…
